Вища освіта України: технічні університети у рейтингу Webometrics-2016
IT-сектор

Вища освіта України: технічні університети у рейтингу Webometrics-2016

Олена Герасімова

Дослідження міжнародної взаємодії і комунікації технічних університетів

В першій частині нашого дослідження ми надали загальну характеристику присутності українських ВНЗ у інтернет-середовищі.

Друга частина дослідження відображає взаємодію технічних вишів з міжнародною науковою спільнотою.

Для співставлення ми відібрали 109 ВНЗ Центральної та Східної Європи (з них 31 український), що підпадають під категорію вищих навчальних закладів з технічною спеціалізацією.

Результат відображений в наступній таблиці та діаграмі:

Розподіл технічних ВНЗ країн Східної Європи у рейтингу

(загальна кількість за категоріями)

Країни ЦСЄ топ 30 31-60 61-90 91-109 Всього
Чехія 5 0 2 1 8
Польща 15 7 2 1 25
Угорщина 1 0 0 0 1
Україна 1 14 13 3 31
Румунія 3 3 1 0 7
Словаччина 2 1 0 0 3
Естонія 1 0 1 1 3
Литва 1 1 1 0 3
Латвія 1 0 1 1 3
Болгарія 0 3 2 1 6
Молдова 0 1 0 0 1
Хорватія 0 0 4 9 13
Сербія 0 0 1 1 2
Албанія 0 0 1 0 1
Грузія 0 0 1 1 2
Всього 30 30 30 19 109

Єдиний український університет, що потрапив до СЕЕ Топ-30 – НТУУ КПІ займає лише 28 сходинку у рейтингу (в загальносвітовому рейтингу університетів лише 1664 місце), і такий результат є в університеті, що заявлений як український лідер з ІТ-технологій.

Що це означає на практиці?

Це означає, що студенти, аспіранти та викладачі вишів або не мають публікацій, що їх можна представити для широкого загалу, або не мають коштів для їх публікацій, або й те, й інше разом. Відірваність від світової наукової спільноти породжує ще більше відставання. Відставання породжує відсутність можливостей кооперації з іншими науковими установами. А це означає, що внаслідок браку коштів українські студенти та молоді науковці змушені вести свої дослідження поза межами освітніх закладів.

Як правило такі розробки проводяться або за власний кошт, або з залученням сторонніх спонсорів, як у випадку з командою MarsHopper. Але наука не може існувати лише на голому ентузіазмі. Дуже хочеться, щоб через 6 років 11-річна Софія Буткалюк, що висунула ідею роботи марсіанського літака, мала змогу застосувати свій науковий потенціал в Україні, а не відправилась в далеку подорож для реалізації своїх знань та навичок.

Який вихід?

Необхідне розуміння на рівні держави, що зміни, які відбулися за останні 20 років у сфері комунікацій, потребують докорінної перебудови вищої освіти та наукових установ.

Якщо Україна не хоче втрачати науковий потенціал, вона має навчитись комунікаціям у трикутнику освіта-наука-бізнес. Дослідження показують, що фінансування університетів у світі відбувається за рахунок 3 основних джерел: держави, цільових університетських фондів і бізнес-програм підтримки науки.

Якщо обсяги державного фінансування залежать перш за все від загального рівня економіки, то розмір фінансування з фондів та за рахунок бізнесу безпосередньо пов’язаний з якісною презентацією своєї діяльності.

Є два шляхи вирішення проблеми присутності та створення портфоліо університетів, інститутів та науковців: 1) виділення цільових коштів та створення умов для можливостей публікації результатів наукової діяльності у вишах та наукових установах; 2) підвищення рівня стипендій та оплати науковців та викладачів до такого рівня, коли вони зможуть це робити за власний кошт.

Перший варіант вкладання коштів видається більш логічним, оскільки досліднику, якому є що презентувати науковій спільноті, легше знайти партнерів для створення спільних проектів з бізнесом та залучитися до співпраці з університетами Європи та світу.

Повний рейтинг 109 технічних університетів можна подивитись тут

Word - 40.2 кб
Web-відсутність українських університетів: проблеми міжнародної взаємодії і комунікації Web-відсутність українських університетів: проблеми міжнародної взаємодії і комунікації